Запоріжжя, Ukraine
41 y. o.
Я самотня мати. Живемо з дитиною в Україні, у прифронтовому місті. а заробітку не вистачає на основні потреби.

Яким було ваше життя до...
За професією я інженер. До війни ми з донькою мали спокійне життя, можливість вільно гуляти просто неба. Звичайні заняття у школі та походи до секції на танці і малювання - це все стало розкішшю з початком війни.
Як це впливає на ваш кожен день?
Зараз дитина навчається виключно у бомбосховищіі або онлайн, ми вже не ходимо гуляти, бо в місті постійні прильоти ракет, реактивних дронів, КАБів, а фпв-дрони полюють на звичайних людей просто на вулиці. Наш будинок вже кілька разів постраждав після прильотів, погіршився психологічний стан, ми намагаємося зайвий раз не виходити на вулицю.
Ваші сильні сторони та мрії
Ми тримаємося, бо віримо, що переможемо нападника, вбивць, які нещадно знищують нашу країну. Щодня робимо звичні справи, я намагаюсь трішки покращити якість життя для дитина, але це важко. Хочеться зробити так, щоб дитина запам'ятала інше дитинство, зараз вона росте серед війни, вже п'ятий рік поспіль.
На що саме підуть кошти?
Навіть маленька допомога - це надія для нас дочекатись перемоги України, вижити в умовах руйнувань, високих цін через зруйновану економіку країни та дефіцит продуктів і звичних речей через руйнування торгівельних центрів, продуктових складів, буквально всієї цивільної інфраструктури. Наша вдячність тим, хто приділив увагу!