Halyna Kononova
Pohreby, Ukraine
70 y. o.
Я одинока пенсіонерка ВПО, інсулінозалежна


What was your life like before...
До війни я все своє життя присвятила роботі в бібліотеці рідного села. 40 років я працювала провідним бібліотекарем. Це була не просто моя робота — це була справа, яку я любила всім серцем і якій присвятила значну частину свого життя. Я любила книги, людей, спілкування з односельцями і завжди раділа можливості бути корисною своїй громаді. А ще я дуже люблю тварин. Вони завжди були для мене джерелом тепла і радості. Я також обожнювала займатися городиною. Вдома у мене був величенький город, яким я дуже пишалася і який просто обожнювала. Садила, вирощувала, доглядала за рослинами — це приносило мені велике задоволення. У мене було просте, але дороге серцю життя — улюблена робота, рідний дім, город і тварини. Саме з таких звичайних речей і складалося моє щастя.
How does this affect your everyday life?
Щодня я прокидаюся з думкою про те, як прожити цей день і на що вистачить коштів. Раніше мій ранок був зовсім іншим: я прокидалася у своєму домі, йшла на город, доглядала за рослинами, годувала тварин, займалася домашніми справами. Це були звичайні речі, але саме вони приносили мені радість. Тепер навіть простий похід до магазину чи аптеки став для мене складним. Я постійно рахую гроші, думаю, які ліки купити першими, а які обстеження доведеться відкласти. Через хвороби швидко втомлююся, і те, що раніше робила без особливих зусиль, зараз дається набагато важче. Найважче для мене — більше не мати свого дому та свого великого городу. Я дуже сумую за ним, адже це було моє улюблене місце, де я могла працювати, вирощувати овочі й відчувати себе потрібною. Зараз моє життя стало набагато простішим і самотнішим, але я намагаюся триматися та радіти кожному дню.



Your strengths and dreams
Мене не дає зламатися любов до моїх тварин. Тут я прихистила котика — мого Мурчика, а ще маю кицю Бусю, яка теж стала частиною моєї маленької родини. Нещодавно я взяла з місцевого притулку собачку — мою Пушинку. Вони стали для мене найріднішими істотами, моєю підтримкою і радістю. Коли мені важко чи самотньо, я дивлюся на них і розумію, що вони потребують мене. Саме турбота про Мурчика, Бусю та Пушинку допомагає мені не опускати руки й продовжувати жити. Моя найбільша мрія — бути здоровою, мати затишний дім, знову займатися городиною та щоб мої улюбленці завжди були поруч.
What exactly will the funds be used for?
Кошти від донорів для мене — це можливість не залишатися сам на сам із труднощами. Найперше вони підуть на ліки (бо навіть інсулін який раніше мені виписували нещодавно безкоштовно став платним - 2000 грн. я віддала аптеці у прошлому місяці - це просто жах - знущання держави над простими пенсіонерами), необхідні обстеження та медичні потреби, які через нестачу коштів я змушена відкладати. Частина допомоги буде спрямована на продукти харчування та найнеобхідніші речі для щоденного життя. Також важливо мати можливість придбати корм і все необхідне для моїх улюбленців — Мурчика, Бусі та Пушинки, адже вони стали моєю родиною і допомагають мені триматися. Для мене донорська допомога — це не просто гроші. Це можливість купити потрібні ліки, не залишитися без їжі, подбати про своїх тварин і хоча б трохи відчути спокій замість щоденного страху: «На що мені вистачить коштів завтра?» Ваша підтримка допоможе мені не просто пережити складний період, а продовжувати жити, піклуватися про себе та тих, хто так сильно потребує мене. ❤️






