Zinaida Sheyko
Pogreby, Ukraine
82 y. o.
Я одинока пенсіонерка. 82 роки, я з Донецької області с Бахмутського району м. Торецька, в мене помер чоловік.


What was your life like before...
До війни моє життя було простим, але наповненим улюбленою справою та турботами. Усе своє життя я пропрацювала вчителькою в школі-інтернат. Цій роботі я присвятила багато років, любила дітей і завжди намагалася бути для них не лише вчителем, а й людиною, до якої можна звернутися за підтримкою. Перед виходом на пенсію я ще трохи працювала бібліотекарем у школі. Мені завжди подобалися книги, спокійна робота та спілкування з людьми. А найбільше я любила свій дім, город і квіти. У мене був свій город, за яким я із задоволенням доглядала, а ще великий цвітник. Я просто обожнювала саджати квіти, доглядати за ними й бачити, як вони розквітають. Це було моє щастя — працювати, піклуватися про дім, вирощувати квіти та жити своїм звичайним життям поруч із чоловіком.
How does this affect your everyday life?
Раніше мій звичайний день був наповнений простими, але такими дорогими для мене справами. Я прокидалася у своєму домі, займалася господарством, працювала в саду та на городі, доглядала за квітами. Я могла годинами саджати квіти, поливати їх, доглядати за рослинами й просто радіти тому, що навколо все цвіте. Тепер моє життя зовсім змінилося. Я залишила свій дім, свій город і квіти, а після смерті чоловіка залишилася зовсім одна... Найважче — щодня рахувати кожну гривню й думати, чи вистачить пенсії на продукти та необхідні ліки. Я дуже сумую за своїм домом, городом і цвітом, за тим життям, у якому знала, що маю завтрашній день.



Your strengths and dreams
Мене тримають любов до життя, до читання та до квітів. Я завжди любила книги — вони допомагали мені відпочити душею, мріяти й знаходити сили навіть у непрості часи. Дуже люблю квіти, саджати їх і доглядати за ними. Для мене квіти — це символ життя і надії. Є фраза, яка мені дуже близька: «А ти сій квіти… Навіть якщо завтра — кінець світу. Загоюй рани людям і землі». Я намагаюся жити саме за цим принципом — не опускати рук і робити те, що можу, навіть коли здається, що попереду немає світла. Мені допомагає не здаватися віра в краще майбутнє. Я мрію, щоб настав мир, щоб я ще змогла повернутися до свого дому, знову посадити квіти та просто жити спокійним життям.
What exactly will the funds be used for?
Отриману допомогу я спрямують на те, що зараз для мене є найнеобхіднішим — ліки, продукти харчування та оплату щоденних витрат. Через маленьку пенсію навіть звичайна покупка в аптеці для мене стала складним рішенням. Кожна гривня допомоги для мене — це можливість не відмовитися від необхідних ліків, купити продукти та спокійніше прожити наступні дні. Я дуже ціную кожну допомогу, адже за нею стоїть не просто сума грошей, а турбота людини, завдяки якій я відчуваю, що не залишилася сама.








